Скривають стіни тисячі розмов.
Якби вони могли заговорити,
Сказали б, скільки чули молитов
І як благонадійно в вірі жити.
Якби заговорили образи́,
Хтозна, чи повторили б ті моління,
Що сплетені з любові та сльози
І обіймають різні покоління.
Назвав би молитовник, якби вмів,
Ім’я в міжрядді кожної сторінки.
Переплелися і любов, і гнів
Дитини, мами, чоловіка, жінки.
Якби думки довірити словам,
Почули б ті, які й не сподівались,
Що завдяки чиїмось молитвам,
Їм легко всі верхів’я підкорялись.
Ховала ніч молитву під сукном
І за отямлення, проще́ння та спасіння.
Крізь болі (бачив місяць за вікном)
Душа ввібрала сонячне проміння.
Як відблиск, сльози щастя в дзеркалах:
Молитва у наміреннях почута!
Який складний земний не був би шлях,
Але людина Богом не забута.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2024
автор: Галина Брич