Так само, як майстер
квапливо наносить справжній мазок,справжню лінію:
так само, як дзеркала часто забирають
єдину посмішку дівчат,
коли вони зустрічають ранок на самоті,
або в блиску святкових вогнів
І в диханні справжніх облич,
згодом залишається лише віддзеркалення,
Того, що колись бачили очі в
в довгому сяйві камінів:
Назавжди втрачені проблиски життя,.
О, земля, хто знає втрати?
Лише той, хто з хвалою в голосі
співає серцем, що зрослося з цілим.
Tak jak mistrz malarstwa
pośpiesznie nakłada prawdziwą kreskę, prawdziwą linię:
Tak jak lustra często zabierają
jedyny uśmiech dziewczyny
gdy samotnie witają poranek,
lub w blasku świątecznych świateł
I w oddechu prawdziwych twarzy,
a potem pozostaje tylko odbicie,
tego, co oczy kiedyś widziały w
w długim blasku kominka:
Przebłyski życia utracone na zawsze.
O ziemio, kto zna stratę?
Tylko ten, kto śpiewa z uwielbieniem w swym głosie
śpiewa sercem, które jest jednością z całością.
Так же, как мастер
торопливо наносит настоящий мазок, настоящую линию:
так же, как зеркала часто забирают
единственную улыбку девушек,
когда они встречают утро в одиночестве,
или в блеске праздничных огней
Так и в дыхании настоящих лиц,
со временем остается лишь отражение,
того, что когда-то видели глаза в
в лучах каминных огней:
Навсегда утраченные проблески жизни.
О, земля, кто знает потери?
Лишь тот, кто с хвалой в голосе
поет сердцем, что сросся с целым.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2024
автор: oreol