Я за хмари крик свій кидаю
де ж ти є доля моя
і чому я тебе не пізнаю
і чому я не там де вона
і коли косими дощами
з мене змиє колишню нудьгу
і коли мої крила просохнуть
і коли я тебе обійму
як же важко бути самому
коли ти непотрібний собі
коли душу свою ти шукаєш
і не знаєш куди тобі йти
і розваги тобі всі як втома
і чекає розпач тебе
ти ніколи не жив лиш для себе
і тому це життя як німе
а я горло своє розриваю
криком знову кричу до зірок
і чому я тебе не пізнаю
і чому я тебе не знайшов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2024
автор: Андрій Листопад