Що за чудо, що за диво
Падає з небес красиво!
Наче птаха та, літає
І собою укриває
Землю всю, мов покривало,
Щоб усе відпочивало
В сні солодкім, в сні чудовім,
В сні глибокім, в сні зимовім.
Звісно, кожен з нас це знає.
Сніг ім’я це диво має.
Білий він, м’який, холодний,
Та не штучний, а природний.
З нього в пору зимовую
Ліплять бабу сніговую
Весело маленькі діти.
Лиш на місці б не сидіти.
Граються вони, пустують,
Бавляться із ним, жартують,
Доки їм його дарує
Зимонька, яка панує
Нині в нас, неначе вдома.
Та всім істина відома
Та, що, як весна настане,
Сонце припече, розтане
Сніг, обернеться на воду.
Так було на світі зроду
Й завжди буде, та, всяк знає,
Через рік знов завітає
Зимонька до нас нівроку
Разом з снігом, як щороку.
Євген Ковальчук, 11. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2024
автор: Євген Ковальчук