життя зшиповане трояндою
засмагне в сум'ятті років
збагненно прагне мовби явкою
акторів щастя у важких віків
колючі пестощі задавлять ширму
із зтаємничено-широкої лози
ввійде на мить зоставить миро
помазавши лавини долі та судьби
зійде у простір-час зведе та щиро
загладить гостро-плачущі стрімкі кути
та ледь вдаряє всепровально та безсило
у потойбіччя в страждучо-широкії лани
життя як свічка тремотить
у тремолюючих воскових фібрах
де вітер здмухає не все туди
забере чашу мудрості демарш-терпіння
заплаче жайвір згомонить
та всехоплююче зійде в схиму
і божеством прославить постову цю мить
як ненароджену слабку дитину
життя змайоване лічбою
в років не виникає темноти
лиш простір сяє сірою юрбою
заставши важкий подих світла-теплоти
06.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький