все дружелюбно та нестерпно у душі помпея
деепохально та епічно сходить в забуття
немовби виплекана долею значна лілея
дарує щастя мов кохання – вічне каяття
та наче в срібно-вишитім святковім сяйві
пронизує спадковість-чашу і печаль
немов з буденністю чекає на гучну відвагу
у мережі єства стрічання та ємких чекань
у вилитім всемозаїчнім давнім лоні
шука предмет об'єкт фрівольний le vual
де солодко та легко у малих долонях
виспівує малеча пісню мовби вдаль
глядіє звідусіль чарівно-звісна думка
у суєті сухот всім берег обійти
у лайті танцю не змарніє чорна шумка
і всеосяйно прагне долю зберегти
в лілей-помпеї мозаїчний час зісходить в спадок
вогні на вистрілі тремтять в стрункі думки
та куля тайму пробива тонкий прошарок
знедолених епічно марень у важкі друзки
10.04.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький