Спогади, важкі, жахливі спогади
Не дають заснути уночі.
Навівають сум невтішні здогади,
Як осінні затяжні дощі.
Скільки зла, підлоти і ненАвисті
Довелося бачити в житті!
Потерпала від брехні і зависті
І втрапляла в пастки непрості.
Радість всю, що Господом дарована,
Зводили страждання нанівець.
А стіна, що наклепом змурована,
Не сприяла доброті сердець.
Не лікує час. ПроклЯті спогади
Баламутять душу уночі,
Схожі на тяжкі, психічні розлади,
В мІзках завивають, мов сичі.
Вже бідова старість наближається.
Залишились крихти від життя.
І тепер гостріше відчувається
Спогадів натужливе виття.
Хай їм грець, тим спогадам нав"язливим!
Вірю, що в наступному житті
Захистить Господь від ран уразливих
Й спогадів про душу на Хресті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2024
автор: Leskiv