Він їй каже: "Живий лишуся,
Якщо сонце буде світити..."
Вона мовить йому: "Ну йди ти,
Я тримаю тебе, ти в курсі?"
Він їй каже: "Та, то ж не я все,
То війна наплодила горя"
А вона йому: "Прокидайся,
Ми з тобою уже на морі,
Там, на нашому, бачиш гори?
Бачиш бухти і хвилі білі?"
А він каже їй: "Ой, ти, ух ти!
Бачу танки напівзгорілі.
Чую постріли, крик, гармати,
Чую стогін і запах крові,
Побратима із автоматом,
Він щось смішно сказав на мові.
Він з Донецька. Шерхан вусатий.
Підірвався торік на міні.
Увісні його бачу часто
Оті очі...волошки сині".
А вона йому: "Так, коханий,
Знаю, важко тобі, серденько,
У війни надглибокі рани.
Підіймайся, давай швиденько
І нізащо, ти чуєш, милий
Я від тебе не відречуся!.."
Стукіт серця і стукіт милиць
Найстрашніший твій сон не збувся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2024
автор: Натаsha