Дивлюсь на воду - мене немає:
Ні віддзеркалення, ані відлуння.
Я по краплині себе збираю,
Щоб напоїти світ тонкорунний.
У буйнохвилях, що гучно линуть,
Топлю і ... множу цей світ нетлінний.
Не може світло навіки згинуть,
Хай навіть ніч нова - баговинням.
Хоч кожен день вже не кришталевий,
Вода джерельна - душі причастя.
Так розчиняємось пожиттєво:
Шукаєм дива, чекаєм щастя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2024
автор: Вадим Димофф