Чую кроки тихо на порозі,
Літо не прощається ще й досі,
Обіймає квітами із гаю,
Каже, що печаль усю здолає.
Я в його мелодію повірю,
Намалюю трепетну подію,
Сині незабудки, зелень краю,
Всі моменти знов перелистаю.
Айстри ніжно-милі кольорові
Акцентують влучно нашій мові,
А троянда в золотій оправі
Додає довершеність октаві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик