Отак... дощі все ллє холодні осінь...
А ти собі сиди... спостерігай...
Вона десь там... незнаю де я й досі.
Я не горобчик, не летіти в гай
До пташечки, співучої красуні.
Моя муркоче, десь мене чека.
Я котик лиш, вона... моя манюня
Чудова дівчинка, таких нема.
Все літо разом скрізь собі гуляли.
Нудьгую зараз сам я край вікна.
" Сиди, мордаха рижа. " - так сказали.
Тож може десь сумує теж вона...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2024
автор: Анжела Волкова