Линяють вже брови, твердішають вуса,
Фігура втрачає первинний свій стан,
І вже голова а ні чорна, ні руса,
Вже біла-біла,мов ромашковий лан.
Зриває мій ВІК роки-пелюстки
На квітці яка має назву ЖИТТЯ,
Все менше стає їх,все худнуть роки
На сонечку мого життя-стебельця.
Не так вже працює система нервова,
Та є ще і сила , і міцність руки,
Ще рано співати життю колискову,
Ще є попереду квітучі роки.
Дивлюсь на роки як бджола на квіточки,
І всмоктую в себе життєвий нектар,
Вдягаю любов наче Божу сорочку.
Бо знаю в любові Божественний дар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2024
автор: Малиновый Рай