СПОЧИНЬ ЯК ЙДЕШ ПІД ГОРУ

Треба  жити,  а  не  існувати
І  працювати,  а  не  спати.
Боротись  за  волю  і    свободу  ,
Пити  з  джерела  чисту  воду.

Хто  працює,  той  плоди  збирає,
Господь  ,  того  вінцем  вінчає.
В  праці  людина  стає  на  ноги,
Хвалить  у  піснеспівах  Бога.

Читай  і  пізнай,  цей  світ  дитино!
Збудуй  дім,  посади  калину!-
Вчися,  розвивайся,  думай,  мрій,
 До  цілі  ,до  мети  дійти  зумій.

Ти  —  працюй,  але  не  надривайся!
Люби  себе...    та  усміхайся!
Не  дай  нікому  себе  топтати!
Коли  тре,    то  треба  мовчати.

Ти  —  дивись  з  оптимізмом  на  цей  світ!
Люби  життя...  розквітай,  як  цвіт.
Не  бійсь,  натерти  руки  в  мозолі!
Іти  по  стерні  по  божій  волі.

Спочинь,  як  йдеш  під  високу  гору  !,
Дай  спочити  тілу  і    зору!.
Думай,  яку  обрати  дорогу!,
Щоб  бачити  сонечко  Бога.















адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022263
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2024
автор: Чайківчанка