«Скажи мені, вогнище, правда тут відьма живе?» –
У лісі дерева покручені силою світу.
Сховалось у лігвища братство усе лісове
і щезник* боїться почути багаття відвіту.
Ця ніч не колише над світом спокійні думки,
громами довкілля пробуджує дух потойбіччя
і дибки до полум’я тягнуться хвилі ріки…
Ти чуєш? – міленіум від безпорадності кличе.
На стику епох нас, як завжди, чекає – біда,
убивчі ракети холодне нутро прогрівають,
зруйновані храми, отруєні душі, вода…
все мріє вогонь спопелити до виднокраю.
«Ти відьму шукаєш? Тобі я її покажу.
Не кожній людині ведіння чаклунки під силу.
Не смій заступити, людино, за світлу межу,
бо далі лишаються тільки мерці та могили».
Чотири дні лишалось до весни –
плаче природа, початок війни.
15.09.24р.
Щезник – злий дух, лісовик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2024
автор: Микола Соболь