ти є не тим, хто з трун свій справить дім,
та мертвий Рим твою не вжалить душу,
куди й за ким ти врешті кроком рушиш
колись і десь отямившись, а втім...
<
молись богам, байдужим і чужим
клялись ворони на хрестах похилих
що славити Ніщо їм стане сили
гориш - згори до тла, або служи_
<
мете мітла_ дзвенить коса_ опріч
допоки спить свідомість спрагла прірви
все зміниться, бо вітер крику зірве
нічийний сон, як лист в осінню ніч_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2024
автор: Ки Ба 1