Ось Борівське проїхали поле,
Вже Борівський минаємо ліс,
Там за лісом село-моя доля,
В ньому я народився і ріс.
Ось за лісом внизу по долині
Видко перші будинки села,
Тут як в весну на диво-калині
Моя юна душа розцвіла.
Ось і вулиці рідна картина
Серце б'ється гучніш не дарма
Ось та сама рідненька хатина,
Тільки мами в хатинці нема.
Поводила мене моя пам'ять
По знайомим до болі місцям,
Помилуюся знову я з вами
І вклонюся своїм Пилипам.
Там де любо спливає все швидко,
Ось і знову прощатися час.
Пилипи, ви життя мого квітка,
Ще зустрінемось з вами не раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2024
автор: Малиновый Рай