Тиха осінь про себе мені пише в листах,
У них смуток, печалі, тривоги.
Золотаві світанки втрачають свій шлях,
І туман заховав всі дороги.
Шурхіт листя під кроками тихо згасає,
Небо плаче дощами протяжними.
Осінь пише про втому і час, що минає,
І про мрії, що є недосяжними.
В тих словах відчувається тиша глибин,
Сонце в’яне в промінні останнім.
І лиш вітер, мов подих забутих годин,
Награє мені пісню прощальну.
І настане момент, коли все відпаде,
Тільки спогад залишиться ніжний.
Осінь тихо для мене свою пісню складе
І полине у вечір безмежний.
13.09.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2024
автор: Svetoviya