В старім лісі на березі ріки
Там росте , як велень дуб високий.
Своєю рукою дістає зірки
І бачить здалека світ широкий.
Поміж усіх дерев гордий титан
Славиться дуб силою,красою.
Мов у капелюсі вельможний пан
Розганяє хмари під горою.
І ніхто не знає, коли впаде...
Останнє пожовкле листя дуба.
Коли, отой останній час прийде ...
Зісохне його корінь до зруба.
Віти крон ,ще зелені - зелені...
Йому сотню літ ...він, ще молодий.
Стоїть красень, як на гобелені...
Білочка збирає жолудь рясний.
Дуб не боїться вітру та дощу
Кремезний ,плечистий міцні крони.
Летять птахи, як у храм на прощу...
Моляться до сонця ,до ікони.
Вже осінь...туман ,дощ ,і дме вітер...
Розпинає всі дерева на хрест.
З висоти зоріє ,як Юпітер...
Долає лють зими свій Еверест.
Не боїться дуб заметіль зими,
Як мете метелиця снігами.
Він ,як батько птах обійме крильми
Вони його душу втішають піснями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2024
автор: Чайківчанка