ЧЕКАННЯ



Де  тумани  переплутались  з  дощами,
тихо  бродить  мовчазна  простигла  осінь.
Навіть  в  снах  не  пострічаємось  ночами,
негідь  перекрила  нам  шляхи  назовсім.  

Дощ  від  сонця  відібрав  права  надійно,
з  вітром  бореться,  та  важко  подолати.
Я  вже  не  сиджу  біля  каміна  мрійно,
ностальгія  мучить  думи.  Не  крилато.

Потускніли  на  ромашкових  галявах
пелюстки  і  на  дощах  поникли  трави.
Пам’ять  від  негоди  апатично  млява
не  вишукую:  хто  правий,  хто  неправий.

Рік  ні  вісточки  від  тебе,  ані  слова,
втім  пересуди  плетуть  інтриги  й  досі.
Все  життя  твоє,  мов  книга  загадкова,
терпелива  я,  нема  образ,  ні  злості.

Десь  за  горизонт  опустяться  тумани,
в  безгомінній  мертвій  тиші  стихне  скерцо…
Втім,  бувають  миті,  Бог  міняє  плани,
й  через  них  одужає  охляле  серце.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2024
автор: на манжетах вишиванки