Вітає всіх автобусна зупинка,
Одна єдина,що манить із усіх доріг.
Як випаде вільна десь хвилинка,
Усі ми поспішаємо на рідний свій поріг.
Позаду неї пошта жде нових листів ,
А поруч костел з вежою височить.
І бій малих, та все таки курантів,
Про новий день нам сповістить.
Преобразилась православна церква,
І бані золотом на сонечку блистять.
Павук старий зберігся, віра не померкла,
Йде Служба Божа, люди моляться, стоять.
У школі рідній і такій затишній,
Що потопає в квітах запашних.
Цвітуть каштани, гарно пахнуть вишні,
Та лиш дітей в рази тут гомін стих.
Проте в будинку нашому культури,
Концерти і вистави робить дітвора.
Щоб назбирати донат для оборони,
Культурний фронт для перемоги і добра.
Про став мовчу - це наше спільне горе,
Яке і утопити при бажанні нема де.
Бо в цьому верболозному болоті,
Не то що риба, навіть жаба не живе.
Гранітні фото на кам'яній могилі,
Як Вічна пам'ять тим, хто життя віддав.
За нашу вільну, славну Україну,
І на коліна перед ворогом не став.
На роздоріжжі хрест зняття кріпацтва,
І клуб старий де молодість пройшла.
А зараз тут юрба собі юнацька,
Ганяє по неділях круглого м'яча.
Є церква в нас і греко-католицька,
І гарний в ній стоїть іконостас.
А народилася вона, як і православна,
На щедрий і багатий Яблуневий Спас.
Навпроти церкви дитсадок "Дзвіночок",
Що голосом дитячим гомонить.
Тут нашого майбутнього росточок,
Нехай він буде в Україні мирній жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2024
автор: Горбаль Василь