Фен - шуй вказав на те, що у твоєму домі
Для мене немає місця.
Це означає тільки те, що означає.
У голові гуде, немов у ній ввімкнули
кілька тисяч фенів.
І хочеться мотузку прив’язати за ріг
Ще зовсім молодого місяця.
Й повіситись.
Й отак висіти в небі. Може навіть лякати пасажирів,
Що визирають в вікна літаків,
Які йдуть на посадку у Бориспіль.
Але ти не хвилюйся.
Нічого страшного зі мною не станеться.
Я ж, ти сама говорила, напрочуд сильна.
І все таке.
Ну хіба що зіштовхнемось якось в переході
Між Хрещатиком і Майданом.
Буде незручно, як зіштовхнемось поглядами…
Зробимо вигляд, що поспішаємо після роботи додому.
Я – з правого берега на Лівобережжя.
І ти – до свого спального району. .
А в вагоні метро, повторюючи про себе назви станцій
Мов мантру.
Я зачитаюсь журналом,
Який жінка майже насильно
Всунула в руки – «Вартова вежа»
До речі, називається,
Зі словами
- Бог тебе любить!
І я подумаю:
- Ну, добре, що хоч хтось…
або
- Нарешті, дочекалась взаємності…
або…
Тут можуть бути ваші варіанти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102236
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2008
автор: Наташа Воронова