В широкім полі й на городі
З весни мене у землю сіють.
Стебло я маю довге-довге
І голова моя, мов свічка.
Коли я тільки дозріваю,
То соковита-соковита.
Всі дуже-дуже полюбляють,
Як молоду мене зварити.
А як вже добре я достигну,
З моїх зерняток золотих
Смачну готують мамалигу,
Годують мною і тварин.
Ще - була борошном і хлібом.
Отож скажіть же, юні друзі
Як називаюся тоді я -
Золотокоса...( кукурудза).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський