А я біжу в любу погоду
під дощ хай сильний вітер дме
я в цьому бігу на свободі
я їм палю в душі себе
колись цей біг єдиний був
коли тікав від тебе
коли в собі тебе носив
не уявляв де ти
щоб ти не снилася мені
мене не обіймала
щоб не казала що я твій
мене не підривало
щоб не кричав я знов у сні
твоє ім'я лунає
І ми ідемо по мостовій
з донькою нашою рядом
я так хотів тоді втікти
забути все що було
та як я можу це зробить
ти в серці тихим гулом
п'ятнадцять років разом ми
прожили як хворобу
ти кажеш що так не кажи
ми просто змили воду
і от тепер я знов біжу
не хочу зупинятися
коли не стане моїх сил
тоді я зможу спати
щоб ти не снилася мені
мене не обіймала
щоб не казала що я твій
мене не підривало
щоб не кричав я знов у сні
твоє ім'я лунає
І ми ідемо по мостовій
з донькою нашою рядом
а як же хочеться мені
заснути та без болі
забути все що так пече
на серці в шрамах долі
щоб ти не снилася мені
мене не обіймала
щоб не казала що я твій
мене не підривало
щоб не кричав я знов у сні
твоє ім'я лунає
І ми ідемо по мостовій
з донькою нашою рядом
а як же хочеться мені
повірить що все пройде
забути все що так пече
на серці в шрамах долі
щоб ти не снилася мені
мене ти цілувала
щоб ти сказала що я твій
Та серцем обійняла
а як же хочеться мені
повірить що все пройде
забути все що так пече
на серці в шрамах долі
що це на снилося мені
і ми разом с тобою
щоб ти сказала що я твій
і доня з нами в дома
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2024
автор: Андрій Листопад