Старовинний вірш про шахи. Переклад

Текст  оригіналу  за  виданням:  The  Mirror  of  Literature.  Amusement,  and  Instruction:  containing  original  papers;  historical  narratives;  biographical  memoirs;  memoirs  and  customs;  topographical  descriptions;  sketches  and  tales;  anecdotes;  select  extracts  from  new  and  expensive  works;  poetry,  original  &  selected;  the  spirit  of  the  public  journals,  discoveries  in  the  arts  and  sciences,  etc.  -Vol.  XXXVII  —  London:  Hugh  Cunningham,  St.  Martin’s  Place,  Traphalgar  Square,  1841.  —  P.  148

Назви  фігур  в  перекладі  замінені    —  окрім  ферзя.  В  оригиналі  кінь  називаєтся  лицарем,  а  слон  —  єпископом.

 

The  Chess  Play
by  Nicholas  Breton  (1545–1626)

A  secret  many  yeeres  vnseene,
In  play  at  chesse,  who  knowes  the  game, 
First  of  the  King,  and  then  the  Queene,
Knight,  Bishop,  Rooke,  and  so  by  name, 
Of  euerie  Pawne  I  will  descrie,
The  nature  with  the  qualitie.

The  King.

The  King  himselfe  is  haughtie  care,
Which  ouerlooketh  all  his  men, 
And  when  he  seeth  how  they  fare.
He  steps  among  them  now  and  then, 
Whom,  when  his  foe  presumes  to  checke,
His  seruants  stand,  to  giue  the  necke.

The  Queene.

The  Queene  is  queint,  and  quicke  conceit,
Which  makes  hir  walke  which  way  she  list, 
And  rootes  them  vp,  that  lie  in  wait
To  worke  hir  treason,  ere  she  wist: 
Hir  force  is  such,  against  hir  foes,
That  whom  she  meetes,  she  ouerthrowes.

The  Knight.

The  Knight  is  knowledge  how  to  fight
Against  his  prince’s  enimies, 
He  neuer  makes  his  walke  outright,
But  leaps  and  skips,  in  wilie  wise, 
To  take  by  sleight  a  traitrous  foe,
Might  slilie  seeke  their  ouerthrowe.

The  Bishop.

The  Bishop  he  is  wittie  braine,
That  chooseth  Crossest  pathes  to  pace, 
And  euermore  he  pries  with  paine,
To  see  who  seekes  him  most  disgrace: 
Such  straglers  when  he  findes  astraie,
He  takes  them  vp,  and  throwes  awaie.

The  Rookes

The  Rookes  are  reason  on  both  sides,
Which  keepe  the  corner  houses  still, 
And  warily  stand  to  watch  their  tides,
By  secret  art  to  worke  their  will, 
To  take  sometime  a  theefe  vnseene,
Might  mischiefe  meane  to  King  or  Queene.

The  Pawnes.

The  Pawne  before  the  King,  is  peace,
Which  he  desires  to  keepe  at  home, 
Practise,  the  Queene’s,  which  doth  not  cease
Amid  the  world  abroad  to  roame, 
To  finde,  and  fall  vpon  each  foe,
Whereas  his  mistres  meanes  to  goe.

Before  the  Knight,  is  perill  plast,
Which  he,  by  skipping  ouergoes, 
And  yet  that  Pawne  can  worke  a  cast
To  ouerthrow  his  greatest  foes; 
The  Bishop’s  prudence;  prieng  still
Which  way  to  worke  his  masters  will.

The  Rooke’s  poore  Pawnes,  are  sillie  swaines,
Which  seldome  serue,  except  by  hap, 
And  yet  those  Pawnes,  can  lay  their  traines.
To  catch  a  great  man,  in  a  trap: 
So  that  I  see,  sometime  a  groome
May  not  be  spared  from  his  roome.

The  Nature  of  the  Chesse  men.

The  King  is  stately,  looking  hie;
The  Queene  doth  beare  like  majestie;
The  Knight  is  hardie,  valiant,  wise;
The  Bishop,  prudent  and  precise.
The  Rookes  no  raungers  out  of  raie, 
The  Pawnes  the  pages  in  the  plaie. 

Lenvoy.

Then  rule  with  care,  and  quicke  conceit,
And  fight  with  knowledge,  as  with  force; 
So  beare  a  braine,  to  dash  deceit,
And  worke  with  reason  and  remorse. 
Forgive  a  fault  when  young  men  plaie,
So  giue  a  mate,  and  go  your  way.
And  when  you  plaie  beware  of  checke
Know  how  to  saue  and  giue  a  necke;
And  with  a  checke  beware  of  mate;
But  cheefe,  ware  had  I  wist  too  late:
Loose  not  the  Queene,  for  ten  to  one, 
If  she  be  lost,   the  game  is  gone.

1638.





Ніколас  Бретон  (1545–1626)

Гра  в  шахи

Вам  про  майстерність  розповім,
Яка  таємна  довгий  час:
Хто  з  шахів  пан  в  краю  своїм,
А  хто  виконує  наказ.
Про  всі  фігури  я  скажу,
Їх  вдачу  й  рух  вам  опишу.

Король

Король  –  той  дивиться  згори,
Солдатів  споглядає  він.
Слідкує,  чи  нема  біди,
То  зробить  крок,  то  ще  один.
Солдати  ж,  як  загроза  є
Йому,  кладуть  життя  своє.

Королева

У  королеви  ум  живий,
Вона  як  схоче,  так  і  йде.
Хоч  інтригує  зрадник  злий,
Вона  ударить  –  він  впаде.
В  бою  весь  час  така  міцна:
Кого  зустріне  –  б’є  вона.  

Кінь

Кінь  знає,  як  протистоять
Свого  державця  ворогам.
Не  буде  прямо  наступать,  
Стрибає  спритно,  хитрий  сам.
Трюк  –  проти  задумів  лихих,
Кмітливість  посоромить  їх.

Слон

Слон  сильний  розумом  значним,
Він  рухається  навкоси.
Уважно  тих  шукає  він,
З  ким  лиху  гіршому  зрости.
Як  ворог  від  своїх  відстав,
Слон  –  хоп!  -  і  геть  його  прибрав.

Тури

У  грі  тримають  тури  лад,
Узбіччя  їм  слід  берегти.
Спокійно  вміють  пильнувать,
Щоб  ворогові  не  пройти.
Зненацька  щоб  чужий  не  бив,
Монархам  шкоди  не  творив.

Пішаки

Піхота  короля  –  це  мир,
Який  він  вдома  б  зберігав.
Владарчиній    –  у  бою  вир,
Пішак  цей  путь  далеку  б  мав,
Бо  мусить  він  шляхи  знайти,
Володарці  де  згодом  йти.

Пішак  перед  Конем  стоїть  –
Кінь  перестрибує  його  –
Та  здатний  ворога  він  бить
І  найсильнішого  свого.
Пішак  Слона  вгадає,  як
Господар  визначить  свій  шлях.

Солдат  тури  –  цілком  простак:
Лиш  випадково  кине  сон,
Та  пастку  він  збудує  так,
Що  піде  богатир  в  полон.
Буває  краще,  як  слуга
На  місці:  користь  дорога.


Характери  фігур

Король  державі  всій  –  глава,
Велично  йде  його  жона.
Хоробрий  та  розумний  Кінь,
У  розрахунках  Слон  чіткий,
Лиш  по  прямій  іде  Тура,
Пішак  у  спільній  грі  –  слуга.  


Послання

Обачно  й  жваво  грайте  ви,
Знання  і  силу  покажіть.
Не  забувайте  голови,
А  помилкам  дозвольте  вчить.
Брак  досвіду  слід  пробачать,
Бо  легко  перемогу  взять.
Скрізь  треба  шаха  стерегтись,
Врятуй,  колись  і  відступись,
Є  шах  –  так  мат  щоб  не  настав…
А  головне  я  пізно  взнав:
Ти  королеви  не  здавай,
Бо  з  нею  весь  загине  край.

Переклад  16,  17.  09.  2024.  

[url="https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850035"]Мій  російський  переклад  того  ж.[/url]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022426
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2024
автор: Валентина Ржевская