свавільний стан збентежує життя поволі
по суші-морю ударяє кодло чорнохвиль
здебільшого спішить кудись довільно з боєм
шукаючи пригод та марень звідусіль
ухильно порпається мов багряний воїн
стріляючи впадає в таємно-лику ціль
все знищивши до пут смиренних й човен
радощів пливе в далеко-сонневицьку біль
згадає утиски життя повстально та повально
складе присягу до народу дико віч-на-віч
та тиск буття-серцебиття устройно та охайно
ізвізуалить погляд сонця-вічність пліч-о-пліч
узваживши свавілля зілля не зійде з дороги
немовби маятник душі збира стрімкі плоди
даруючи-звертаючи у забуття в пороги й рови
де свіжості нема ідуть світи тяжкі хліби
немає світла-просвіту демаршу нема життя
вогонь палає в грудях мовби цільно та мінливо
згора дотла таємність щирість в путах та бува
в широкім лані згадуєм суспільну користь винахідно
у остраху безмежнім у далеко-лячнім тиску
нема скарбів у сокровенності страшних віків
лиш морок-гуркіт, крик сердешний та бурлескний
депостить time в яскравості стрімких років
18.05.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022458
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький