Дякую всім добрим людям, які читали мої рядки.
Вибачте, якщо за невеликий проміжок часу, протягом якого я тут нагадував про себе, встиг комусь з вас набриднути. Хотілося одного: нагадати вам, що всі ми — тільки люди, і все, що лишається після нас — пам'ять. Запам'ятайте мене ні злим, ні добрим, ні жадібним, ні щедрим — запам'ятайте мене молодим. Бо молодість — найбільша радість, яка буває в нашому житті.
Бажаю вам, дорогі українці, тільки одного: тримайтесь якомога сильніше один одного і своїх рідних, бо нікому ви не потрібні — ні владі, ні хитро витраханим партнерам, ні жадібним сусідам, ні скурвленій Європі.
Дасть Бог, колись настане мир — не скоро, це я вже точно знаю. Постарайтеся не забути, якою ціною він вам дістався. Тільки не присягайтеся, що ви ніколи більше не допустите війни: від вас це не залежить. Війни будуть завжди. Зробіть, хоча б, щоб проміжок між війнами був якомога довшим.
Щасти вам у вашому житті, дорогі українці!
Прощавайте!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2024
автор: Олександр Таратайко