Сховавши біль під вишиванку,
Кудись крокує навпростець
Той, що у шинку спозаранку
Пропив чарівний олівець.
Тож не писатиметься більше
Про те, як пристрасним дощем
Вночі на нього ллються вірші,
А потім цілий день іще.
Звичайні верби коло ставу
Тепер тихесенько в журбі
На вишиванку ждуть криваву,
Що носить майстер на собі.
Ще повернуся до патлатих
З новітнім гаджетом в руці,
Але усім потрібно знати:
Талант живе не в олівці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022478
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2024
автор: Zorg