День минув. Минула нічка.
Інший день настав.
Час тече, неначе річка,
Мов струмок чи став.
Річку можеш зупинити.
Час не спиниш ти.
І цього нам не змінити.
Як вода, текти
Буде він, але в майбутнє
І у нього лиш,
А в минуле, що відсутнє
Нині вже, облиш
Навіть думати, що може
Повернутись час.
Хоч якщо, звичайно, зможе
Хтось таки із нас
Віднайти машину часу
Дійсно в світі цім,
Як залізо чи пластмасу,
То тоді на нім
У минуле повернутись,
В майбуття прийти
Перш, аніж устигне збутись,
Зможемо я й ти.
Хай це нині неможливо,
Та, як прийде час,
Статися подібне диво
Зможе все ж у нас.
Будемо ми керувати
Часом, мов авто,
В ньому подорожувати.
Може, через сто
Років дійсністю це стане.
Це ніхто із нас
Ще не зна, але настане,
Певен я, цей час.
Євген Ковальчук, 13. 02. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2024
автор: Євген Ковальчук