На краю землі, там, де гасне сонце
Між смерек, ростуть хрести, як ясени.
Ангел божий відкриває віконце
У божий сад летять дочки та сини.
За селом, де в журбі цвіте калина
Там у скорботі птах співає псалми.
І на могилі мати — сиротина
За своїм сином вмивається слізьми.
Тут на могилах запалені свічі
Цвітуть чорнобривці, і айстри білі.
Чути ридання рідних, стогін ,плачі...
Витоптана стежка до них в заметілі.
Летять в даль один за одним журавлі
Залишають в душі глибокі рани.
Тіло несуть в домовині до землі
Одвічний біль за сином в серці мами.
До могил схилили голову дуби,
Батько збудував з граніту новий дім.
До віт калин прилітають голуби
Воскресають сини в дзвоні золотім.
Олег Тучапський
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2024
автор: Чайківчанка