Земля під шаром снігу спить.
На ній він ковдрою лежить.
Укрита снігом вся земля.
Її, мов мати немовля,
Собою ніжно оповив,
Коли він впав, напорошив.
Під ним земля спить, бачить сни
Солодкі. Буде до весни
Під снігом спати вся земля:
Гаї, ліси, сади, поля…
Хоч знають всі: і ми, й вони,
Що може навіть до весни
Розтанути сніг в тую мить,
Коли хоч трохи заблищить
Яскраве сонце із-за хмар
І, наче медяний нектар,
На землю розіллє тепло
Промінням, й наче не було
Усього снігу, що лежить
На ній, бо стане він в ту мить
Увесь, водою розтече,
Яка у землю потече,
Її напоїть, щоб вона,
Як прийде теплая весна,
Прокинулася, ожила
І буйним квітом розцвіла
На цілий світ, що навкруги
Всіх нас. А поки що сніги
На ній лежать, ну, а земля,
Спить міцно, наче немовля.
Євген Ковальчук, 14. 02. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2024
автор: Євген Ковальчук