Хочеться, щоб злетiла птиця …

Осіння  пора  втратила  свою  родючу  силу.
Вичерпала  себе,  сховалася  під  запоною
сніговою,  білою.
Голі  гілки  хвилюються
на  свіжому,  морозному  вітрі.
Похмурі  поля  -  гордовита,
замерзла  краса.
Сніжинки  блищать,
наче  срібні  метелики.
Небо  чисте  -  велике  озеро,
рожевіє  від  заграви.
Відчуваю,  ми  -  гвинтики
Великого  Життя.
Колись  розтане  сніг,
прилетить  весна,
зацвірінькають  пташки,
потечуть  струмки.
А  зараз,  надходить    вечір,
соромлячись  опускається  сонце  -
чисте,  велике,  червоне.
Зірки  золотим  дощем  сипнули  іскрами,
морозні,  буцімто  намальовані.
Природі  необхідно  платити  добром  за  добро.
Хочеться,  щоб  злетіла  птиця  -  щастя
і  сіла  на  мою  долоню,
шукаючи  в  Житті  спокою.

 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2024
автор: Svitlana_Belyakova