Злетів пожовклий лист,
упав до ніг.
Ступила панна Осінь на поріг.
Краса її ще юна, чарівна,
подобається майже всім вона.
У довгих косах стрічка золота,
струнка, поважна, немов пава та.
У довгій сукні з шовку, ще легкій,
пасок із перлів дорогий на ній.
Свої принесла нам вона дари -
садок старий жоржинами горить!
Навколо розмаїття кольорів,
рядок тут чорнобривців - оберіг.
Червоні яблука висять в садах ,
медові груші тануть на вустах.
Солодкий дозріває виноград .
І сливами кичиться диво-сад.
Ще й повні скрині привезла добра.
(Багата всім осіння ця пора).
Сережки бурштино'ві й золоті,
тканин сувої, жовті та руді.
Привітна і ласкава ще до нас.
Їй хмуритись і сердитись не час.
Всміхається ще панна Осінь нам.
А ми радіємо погожим дням.
Zoja 19.09.2024
Зоя Міщук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2024
автор: Zoja