Серед сотень думок перетерті слова...
Хтось їх вирвав і склав у букети.
Паралельних світів нескінченна крива,
розмиває чіткі силуети,
що поволі зникають. Чи зникла вже я?
Наче, ні. Адже ще відчуваю.
Серед своїх стихій - так гірчить. Не своя?
То чому ж я тоді не зникаю
у цій сотні думок, в перетертих словах,
у холодних світах, що не гріють?
...А, між тим, дуже гарний букет у руках...
Чи не з того так руки німіють?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2024
автор: Ксенія Фуштор