Як є роти, то є й брехня,
Що ллється маревом думок.
Як ночі є, то й світло дня,
Затьмарить зорево зірок.
І вдень засяє сто чеснот,
Усі скарби земної кулі.
Не опорочить лихий рот,
Майбутні дні та дні минулі.
Все плинуть і минають дні,
Лиш озиринися — ніч настане,
Світились небеса ясні,
Тепер лиш ночі сяйво рване.
У хмарах сумнівів повите,
Що криють Місяця стежки.
Спинися ти! Прекрасна мите,
Збери думок моїх мішки.
І в небо забери з собою,
До темряви нічних очей.
Вдави себе печаллю цьою!
Вбери болючий розпач цей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2024
автор: Канґ