Їжачки каштанів падають з дерев
на бруківку скверу, у пожухлі трави,
кожен рік скидає дерево старе
їжачки у листя золотаве.
Для дітей забава, їх тут повен парк,
гомінка малеча грається плодами.
Я примружив очі, через листя шарк
сам біжу дитиною до мами…
Хоч уже минуло за півсотню літ,
тільки моя пам'ять не старіє зовсім.
На святій та грішній матінці-землі
час мені стрічати свою осінь.
21.09.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2024
автор: Микола Соболь