Буває…

 Буває,  пекучий  біль  душі
з'являється  у  вісні.
Бачу  рідних,
чую,як  мама  будить  вранці,
та  приказує,
ох,  ох,якби  дома,
ноги  у  просі,
спав  би  й  досі.
Дуже  сумувала  за  своєю  Сумщиною.
Бувало  прийду,  та  жаліюся  на  життя,
а  вона  каже,  доню,  та  хіба  ж  то  горе,
горе,  коли  війна.
Тепер  я  знаю,  що  таке  війна,
батьки  померли  перед  самою  війною,
хоч  не  бачили  це  страхіття,
однак  вдруге  б  війну  всеодно  не  пережили  .
Першою  пішла  мама,
а  батько  за  нею,бо  дуже  сумував,
казав,  хіба  це  жизня  без  коханої  дружини.
Їхнє  покоління  дуже  цінувало  відносини,
такого  кохання  ,  як  у  моїх  батьків,
мені  більше  не  судилося  спостерігати.
Життя  -    це  вершина,
на  котру  здерся  і  більше
не  спускаєшся  донизу,
а  розправивши  крила  летиш  у  вись.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2024
автор: Svitlana_Belyakova