Міні-вірші
Лягає час нам привидом під ноги –
Збирає й заворожує сліди.
Він свідок і суддя життя земного –
Його буденності, святковості й біди.
27.08.2022.
А час біжить то коником веселим,
То суне, як старенький паровоз.
Немає людям виробу у селах:
Земля, корова, свині і… навоз.*
І хоч життя одне лише в людини,
Їй визначати, де їй жити й як,
Що залишити іншим і дитині.
Замислитися варто, позаяк.
29.08.2022.
Життя людське лише тоді не марне,
Коли пізна падіння і політ
Той, що колись був, може, й незугарний,
Але ж безкрилий не пізнає світ.
3.08.2022.
Любить життя – то непроста наука,
І без любові помарніє світ,
Отож люби його за щастя й муки
В дитинстві, в юності й на схилі уже літ.
30.08.2022.
Чим більше в серці маємо любові,
Тим більше може буть розчарувань,
Це не порожні, все-таки, слова,
А спущені для нас великим Богом.
23.09.2022.
Війна – завжди для всіх випробування,
Бо кожен має заявить собі,
Чи в серці поселилось хвилювання,
Й яке зайняти місце в боротьбі.
20.11.2022.
Є люди, для яких не все одно,
Як і в якій країні хочуть жити.
У душах їх глибоке надто дно,
І кредо їх – лише добру служити.
22.11.2022.
----------------------------------
* - гній.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2024
автор: Ганна Верес