(з чоловічих уст)
Привіт ,моя маленька, знов не сплю
Так хочеться тобі знов написати.
Ця тиша мов з якогось хрусталю
Тебе ,як завжди буду уявляти.
Включу голосове, і відключусь...
Мене накриє тепла моря хвиля .
Дорослий дурень , але мабуть не навчусь
Без тебе бути повністю щасливим.
Собі не признАюсь ,а ти все ж дорогА
Моєму серцю і думкам нечемним.
І що ж ти зараз робиш ? Може в снах
Мене цілуєш поглядом шаленим?
А може ти ,як я, не спиш і вся в думках,
Плейлист включила й обнімаєш нічку?
Моя залежність віртуальна, в почуттях
Я зараз певно ,як зелений ще хлопчисько..
Ну от , екран заблимав , есемес
Від тої, що рідніша і потрібна.
"Давай зустрінемось, мабуть уже пора...."
Я написав ,і знаю...недаремно.
© Marmeladka /А.Т/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: marmeladka