[i]Я думала, що живу, коли
світ навколо танув...[/i]
Місто не спить, воно дихає зовні дощами,
Сиплеться кавою, любить сумними лото.
Б'ється за правду жагучими тіло-мечами,
Аби потонути за те, що живе і жило...
Всередині ллється парне молоко на поталу,
Сумніви губляться, наче безсиле перо.
Ти загорілася, мовби шукала забави,
Здається, учора, насправді ж - незмінно давно...
Ранили ноти, лягали на тіло дощами,
Тиснули затінки, фарбами шили міста.
Хотіла сховатись, аби перейнятись вустами
Далекого обрію, змінного, наче вода...
17.09.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: Сара Ґоллард