Укотре вітер тихо промайне
Й зариється у сивому волоссі.
Невже прийшла торкнутися мене
Самотня королева - люба Осінь?
Багато у кутах я притискав
Повій і доброзичливих панянок.
Але вони не коштують рядка,
Що інколи дарує щедрий ранок.
З тобою долю хижу і гірку
Ділитиму три місяці щоночі,
Бо тільки королеви до смаку,
Отим, хто до поезії охочі.
Тож вип'ємо скоріше брудершафт
Із келиха забутого кохання,
В якому захлинулася душа,
Почувши соловейка тугу ранню.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: Zorg