- Здоров, Йване, як ся маєш,
Який урожай збираєш,
Коли тако пече й виє,
Землю пражит, рве і риє?
- Я тако, Штефане, скажу,
Най сє дивним не покажу,
Бігме люблю сю роботу
(єнчі ж мают за гризоту)
На городі щось робити
З сапов й рискалем ходити,
Садити і споглєдати,
Як почне "проізростати".
Вот дивисє, як наш люд
Нарікає, та то цуд!
Перед садженнєм - аврал!
Як збираннє - то завал!
Вся родина в нервах, в крику
Бо мают "біду" велику
Позбирати, що зростили,
Що сіяли і садили.
Та чи ж краща є пора
Коли вже йде нагора
Твої праці результат,
Та то є свєто із свят!
Я всьо більше роблю сам
(поки сам си раду дам),
Бо города з десєть сотих
Тут тобі не платєт злотих
Й тих рєдків не кільометри
І тобі не траба перти
Під наглєдом пана.
З вечора до рана
Спиш (як вдастьсє) вдома
Й не бере тє втома.
На городі можеш стати
За воронов заглєдати,
Можеш сісти і клєкнути,
Не наймитом ж в себе бути?!
Аби си тєгнути жили
Й шляхувати, що є сили.
Як тако сє розібрати
І то всьо порахувати -
Пару ж днів роботи!
А не рік гризоти.
Десь за тиждень посадиш,
Сапов зо два тижні б'єш,
Кропиш, тиждень позбирати
Ну й під зиму ще звороти.
Та то більше балачОк
Чим роботи й терплєчок,
То лиш місєць рити,
Не рік цалий нити!
- Так, то так, Їване,
Чи ж здоров'є стане
Всьо самому обробити
І крижі си не зломити?
- Як хтось схоче помочИ,
Не збираєсє втечи,
То сє не пручєю
Разом жну і рию.
Фасулі сє вдали,
Гарбузи, як гори стали,
Бараболі, - таково,
Кукурудза є, - а во!
То чо нарікати?
(в добрий час сказати).
Нє, - з городом тра дружити,
Аби зимов щось спожити,
Бо то своє, свіже
Й в кишени не ріже.
Помідора, вогирок,
Морква, кріп там, кабачок,
Цибулє, кмін, бурєчок..,
Під руков всьо, якийсь крок.
Що си пристараєш,
Тай маєш, що маєш.
Кажу ти, не марікуй
Май город й в дві дєрки дуй.
10.09.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: Олекса Терен