Йдеш, проказою наче обсипана,
Від толок людських тіней ховаєшся.
Холоднечею злою обвітрена,
Лиш приблудним собакам всміхаєшся.
Не гарчать, не біжать, носом нюхають
І хвостами виляють пухнастими.
На одвірках чужих, вкритих кригою,
Руки лижуть зубатими пащами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: Альона Ус