Поснідавши, останок дня
Сиджу між друзів дома я,
Та кожну ніч туди йду, де –
Країна Нод на мене жде.
Лише один я маю йти,
Ніхто не дасть мені мети –
Один бреду біля струмків
І схилом вверх по горам снів.
Там найдивніші речі скрізь,
Як хочеш – їж, чи так дивись,
Й видінь жахливих безліч, де
Країна Нод до ранку жде.
Як я, знайди туди свій шлях,
Не був я вдень у тих краях
І не згадав би ясно ту
Музичних ритмів красоту.
The Land of Nod
From breakfast on through all the day
At home among my friends I stay,
But every night I go abroad
Afar into the land of Nod.
All by myself I have to go,
With none to tell me what to do —
All alone beside the streams
And up the mountain-sides of dreams.
The strangest things are there for me,
Both things to eat and things to see,
And many frightening sights abroad
Till morning in the land of Nod.
Try as I like to find the way,
I never can get back by day,
Nor can remember plain and clear
The curious music that I hear.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: Віталій Гречка