Я одягаю суть життя на душу
Щоб тіло працювало
В радості життя .
Відкидую сміття брехливі
Що нечутливо дихають
Мені в лице від світу
Невже я зроблений вже із граніту
Без почуттів живу і падаю
У неминучість смерті
Де все лихе мене вже хоче зжерти
Перевернути все із голови на ноги
Тому шукай всю правду істини
Бо хтось шукав
Й ніколи не знайшов
Не зрозумів добро
І втратив у душі любов .
12.08.2024 7:08:38
27.08.2024 19:43:58
https://www.youtube.com/shorts/e65Cunf9YN8
доповнення№21
Правда , ви ж не любите повчань , а багато вважають себе супер мудрецями , багато не любить просто щось нове вивчати , а ще більше взагалі нікого не хочуть слухати окрім себе і своїх мудрувань . Ні , я знаю що ми різні , але розумна людина хоче бути мудрою , а мудра людина знає що треба постійно вчитися . Я про виховання вже й мовчу . Бо добра людина - це вихована людина , а кожен хто злий нічого не хоче більше знати окрім себе , окрім свого ЕГО . Але це добре , ми ж різні , але для суспільства егоїсти - це зарозумілість , зазнайство , це те що відокремлює ЕГО від інших і тому це не суспільні люди . Хтось скаже що я наївний . Але хіба добро - не наївність , любов - не наївність , і просто життя - це ніби наївність перед страхом смерті . Але життя , добро і любов це наймогутніша сила і хто цього не розуміє прийде до війни , бо це закон життя - мир і оборона мирних форпостів . Шкода ... Що я нікому нічого нового не відкрив ... 28.08.2024 17:57:19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: Іван Українець