Уранці Юра дзвоне, друже,
Там рибка ловиться десь дуже.
Піймать карасика чи сома,
Все ж краще, ніж сидіти вдома.
Отож до плеса, там де кладки,
Найкраще місце для рибалки.
Там річка наче змійка в‘ється,
А рибка плещеться і б‘ється.
Лататтям заросла водиця,
І очеретом, як годиться.
Є кольоровий хробачок,
Враз поплавок ліг на бочок,
Клює, мабуть, я щастя маю,
Швиденько рибку підсікаю.
Маленька, та й така згодиться,
Не всім бо коропом вродиться.
Тут рибаків таких багато,
Але Нептун не їхній тато.
Та і русалки їм не мати,
Тому багато не впіймати.
Але є Сонце, є водиця,
Тож відпочили, й так годиться.
Небайдужий.
Вересень 2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2024
автор: Небайдужий