На світанку бездомні птахи
Шепотіли про втрачене літо.
Не давав дощ ущент спопеліти
І все лив на дахи.
Парасольки, беззвучні щити,
Де-не-де визирали з безодні,
Щоб опісля їх руки холодні
Розійшлись назавжди.
На волоссі залишився пил
Від блукань по забутих планетах.
Від німих і загублених “де ти?”
Від розламаних крил.
Де-не-де чувся вирій орбіт.
Навіть місяць міг трохи палати.
Тільки я все не міг відшукати,
Де мій втрачений світ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2024
автор: Ден Мун