https://youtube.com/watch?v=x3Hh36nFoCM&si=h38GqeQ4QDLwiYiM
У долоні
За туманами літа, настояними чебрецями,
Де полоще свої босі ноги нещадний світанок
Коли ніч відступає, спаливши бажання безтямні,
День настане.
За кружляючим листям, що осінь розносить по саду,
Де і вітер хмільний від осипаних яблук червоних,
Опускається небо на землю дощем зорепаду
Та й в долоні.
За снігами пустими, де шлях між заметами стерто,
І закутались тіні у іній ранковим морозом,
Щось в долоні мої упаде й запече так нестерпно.
Мабуть, сльози.
Та як березень знову до чорного сніг зацілує,
Сонце в краплях обізветься піснею голосною,
Захолоджені з ночі долоні свої простягну я
За весною.
ID: 982804
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022800
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2024
автор: Горова Л.