Пора золота.
Розмови за чаєм...
За шибкою осінь розносить листи.
У них вкарбувалось назавжди рядками,
все те, що назавжди,
все те, що в віки
летить золотими нейронами літер...
- Поглянь!... Замело чистим золотом сад...
Воно незнищенне!
Як небо і вітер.
Воно повертає і весни назад.
23.09.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2024
автор: Іванюк Ірина