ХОЧЕТЬСЯ СПОКОЮ
Як же хочеться споко́ю,
Та іще нема відбою,
А тривогами я сита
Й смутком знову оповита.
Бо летить сміття вороже,
Не шука в болоті ложе,
Навпростець до нас прямує
Й на шляху́ усе руйнує.
Хоч би до нас не дістатись,
Бо від нього не сховатись,
А надія лиш на Бога,
Що мине і ця тривога.
Й не сягне нас мотлох вражий,
Й це сміття в болоті ляже,
Збережуться життя наші,
Не додасться горя в чаші.
На це буду сподіватись –
Рано ще з життям прощатись…
Страх, молитва і тривога,
Та надія вся на Бога.
В’є сирена, завиває,
Сміття враже підлітає…
Чи Господь життя врятує?
Вірю, що благання чує.
23.09.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР