Чорні голівоньки соняхів
помежи пожухлих трав.
Іншими стали сьогодні ми,
Бог нас такими не знав.
Очі запалені, зморені,
став ратоборцем ратай,
дух наш козацький не скорено,
в’ється між шанцями плай –
стежка у небо звивається
і сотня по ній іде…
Ллється у землю кривавиця
ні в чому не винних людей.
24.09.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1022852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2024
автор: Микола Соболь